ПЕНСІЙНИЙ КУР’ЄР

Банкрутство розв’язує проблеми

Відтепер пересічні громадяни можуть без проблем порозумітися зі своїми кредиторами: в Україні набув чинності Кодекс з процедур банкрутства, у якому передбачено відновлення платоспроможності фізичних осіб.

А йдеться ось про що. Мало не кожна людина хоч раз у житті брала кредит, іпотеку чи позику. Однак не всі мають змогу повернути борг чи погасити кредит вчасно. Багато українців згодом узагалі не можуть розрахуватися зі своїми кредиторами. А фінансові установи фактично не мають дієвих важелів впливу на своїх боржників і зазнають значних збитків. Завдяки новому Кодексу створено умови для того, щоб боржники могли виконати свої грошові зобов’язання перед кредиторами. Вирішення конфлікту передбачатиме відновлення платоспроможності боржника через процедуру банкрутства й реструктурування заборгованості.

Оголосіть мене банкрутом!

Для того щоб людину визнали банкрутом із подальшим відновленням платоспроможності, їй треба буде докласти чималих зусиль. Адже відповідні механізми почнуть діяти тільки з її власної ініціативи. Передусім людина має особисто звернутися до Господарського суду з відповідною заявою про визнання її неплатоспроможною. Однак заяву буде прийнято до розгляду за наявності певних умов. Їх чітко визначено в Кодексі: обсяг прострочених  фінансових зобов’язань боржника має становити не менше як 30 розмірів мінімальної заробітної плати (на сьогодні ця сума становить 125 190 грн); боржник не повинен мати майна і можливостей погасити борг і не матиме їх у найближчій перспективі.

Якщо ситуація боржника — фізичної особи відповідає зазначеним умовам і Господарський суд приймає його заяву, до неї потрібно додати спеціальну Декларацію про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність, форму якої Мін’юст затвердив у серпні поточного року.

Декларацію, заповнену українською мовою, потрібно подавати за кожен із трьох років, що передували зверненню особи до Господарського суду. Вона має містити інформацію щодо майна, доходів та витрат боржника і членів його сім’ї, що перевищують 30 розмірів мінімальної зарплати, визначеної законом на 1 січня календарного року, за який подають декларацію. Відповідно до Кодексу, членами сім’ї боржника є особи, які перебувають із ним у шлюбі (також якщо шлюб розірвано упродовж трьох років до дня подання декларації), а також їхні діти; батьки; особи, які перебувають під опікою чи піклуванням боржника; інші особи, які спільно з ним проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки, наприклад, перебувають із боржником у цивільному шлюбі (крім осіб, взаємні права та обов’язки яких із боржником не мають характеру сімейних, приміром, квартиранти.

Зауважимо, що відомості, які боржник має зазначити в декларації, докладні. Ідеться не тільки про доходи й витрати в Україні та за її межами, а й про нерухоме майно, транспортні засоби, вклади в банках, готівкові кошти, цінні папери. Крім того, потрібно подати інформацію про наявні ювелірні вироби, персональні чи домашні електронні пристрої, одяг, твори мистецтва, так звані нематеріальні активи: авторські права, права на знаки для товарів і послуг тощо. Також треба повідомити про частку в статутному (установчому) капіталі товариства, підприємства, організації; про майно й кошти боржника та членів його сім’ї, що перебувають у користуванні інших осіб; про майно, яким боржник та члени його сім’ї володіють спільно з іншими особами тощо. Тобто держава, перш ніж визнати особу банкрутом, здійснює ґрунтовну інвентаризацію її фактичного матеріального стану.

Усіма питаннями щодо усунення боргу (його реструктурування) перейматиметься спеціальна особа — арбітражний керуючий, що діє на підставі ухвали Господарського суду. Його роботу має оплачувати людина, котра ініціювала процедуру банкрутства. Послуги арбітражного керуючого доволі дорогі: заплатити доведеться одним платежем одразу за три місяці його роботи з розрахунку п’ять прожиткових мінімумів для працездатних громадян за кожен місяць. Фактично це 15 прожиткових мінімумів (із 1 грудня його розмір становитиме 2102 грн, тож ітиметься про 31 530 грн).

Окрім того, боржник має скласти план реструктурування свого боргу й затвердити його в кредитора. Після цього план має затвердити Господарський суд. Звісно, не кожен боржник зможе скласти такий план самотужки, більшості доведеться скористатися послугами відповідних юристів — знову ж таки за плату.

Щойно суд починає процедуру банкрутства, суму заборгованості фізичної особи фіксують, а нарахування на неї відсотків і штрафних санкцій припиняють. А коли процедура офіційно завершується, усі залишкові борги особи списують, навіть якщо майна боржника не вистачило для остаточних розрахунків.

Тягар іпотечних кредитів

Чи не найголовнішим у розв’язанні проблеми є процедура реструктурування боргу. Вона передбачає кілька можливостей: реалізацію майна боржника; відстрочку або списання заборгованості; зміну термінів або розмірів боргу; погашення його третьою стороною тощо — відповідне рішення ухвалюватиме суд за узгодженням із кредиторами та з огляду на можливості боржника. Однак не всі борги підлягатимуть реструктуруванню. Зокрема, Кодекс не дозволяє реструктурувати заборгованість з погашення кредитів, які люди брали на відпочинок або розваги. Заборонено також реструктурувати борги з виплати аліментів, компенсації за каліцтво, моральні та матеріальні збитки тощо.

Особливу увагу Кодекс приділяє погашенню іпотечних боргів за процедурою банкрутства щодо житла, яке є єдиним місцем проживання родини й придбане за кошти кредиту в іноземній валюті. Таке погашення передбачено впродовж п’яти років із дня набуття чинності Кодексу й поширюється на заборгованість, яка виникла до цього дня. Адже ситуація з погашенням іпотечних кредитів у країні дуже важка: банки через відповідний мораторій не можуть стягувати майно боржників, надане як забезпечення кредитів в іноземній валюті, а позичальники цим зловживають — ідеться про десятки мільярдів гривень боргу. Однак через рік після того, як Кодекс набув чинності, тобто восени 2020-го, мораторій на стягнення заставної нерухомості за валютними кредитами перестане діяти. Отже, людям, які мають заборгованість з погашення іпотечних кредитів, Кодекс пропонує скористатися такими можливостями: реструктурувати валютну іпотеку або пройти через процедуру банкрутства й продаж іпотечного майна на аукціоні.

Реструктурування іпотеки має відбуватися в такий спосіб: усі вимоги кредитора конвертують у гривні за курсом НБУ на день відкриття справи про неплатоспроможність боржника й поступово погашають у розмірі 100% від ринкової вартості такого житла. Цю вартість встановлює оцінювач, якого визначає кредитор. Сума залежить від того, яку частину тіла кредиту погасив боржник.

Наприклад, передбачено, що для квартири, площа якої не перевищує 60 кв. м (або в помешканні на кожного члена сім’ї боржника припадає не більше як 13,65 кв. м), і для будинку, площа якого не більша за 120 кв. м, заборгованість можна виплачувати протягом 15 років за ставкою для річних депозитів, збільшеною на 1%.

Якщо ж площа житла перевищує зазначену, то період сплати становитиме 10 років, а ставка буде більшою за депозитну на 3%. І тільки за умови 100-відсоткового погашення реструктурованого боргу в зазначений період боржника може бути звільнено від решти фінансових зобов’язань перед кредитором.

Загалом, хоч би про який вид боргу йшлося, завдяки процедурі банкрутства й реструктурування Кодекс передбачає доволі необтяжливий формат погашення заборгованості для фізичних осіб. Водночас для боржників запроваджують певні обмеження: три роки після визнання його банкрутом він «не може вважатися таким, що має бездоганну ділову репутацію». Зокрема, боржнику заборонено розпоряджатися своїм нерухомим майном і цінними паперами тощо. Крім того, впродовж п’яти років банкрут перед укладанням договорів для отримання позик, кредитів, оформлення поручительства чи застави повинен письмово повідомляти інші сторони (зокрема, відповідні фінансові установи) про факт своєї неплатоспроможності. До того ж він не матиме права на визнання його банкрутом щодо інших кредитів.

Що з майном боржника?

І насамкінець про найболючіше: реалізацію майна боржника для погашення боргу. Кодекс передбачає, що у разі визнання фізичної особи банкрутом до так званої ліквідаційної маси належатиме все її майно — навіть те, яке вона набула після порушення процедури банкрутства або яке перебуває в спільній власності з іншою людиною. Однак передбачено також винятки: продажу не підлягатиме житло, яке є єдиним у боржника (квартира має бути меншою за 60 кв. м, а будинок — за 120 кв. м), а також кошти його пенсійних та страхових рахунків.