ВІСНИК

Недержавне пенсійне забезпечення в Україні: оцінка та рекомендації (скорочено)

Умови, в яких відбувається пенсійна реформа в Україні, добре відомі: старіюче населення, значна частка тіньової економіки, масова міграція працівників за кордон, а також фінансові обмеження, що посилюють тиск на солідарну систему (1-й рівень) загальнообов’язкового державного пенсійного страхування. Згідно з прийнятим у жовтні 2017 року законом про пенсійну реформу, уряд відводить десять – п’ятнадцять років на розроблення справедливої, збалансованої, фінансово життєздатної пенсійної системи. Після цього демографічна ситуація змусить Україну робити дуже непростий вибір.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ

У 2003 році Верховна Рада України прийняла два основні закони, які стосуються пенсійної реформи: Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (№ 1058-IV) та Закон України «Про недержавне пенсійне забезпечення» (№ 1057-IV). Відтоді до обох законів вносили численні великі та незначні зміни. В солідарній системі виплати декілька разів ситуативно зростали, а розмір внесків коригувався, причому часто з огляду на політичні міркування.

Значні параметричні зміни в солідарній пенсійній системі було прийнято у 2011 році (поступове підвищення пенсійного віку для жінок від 55 до 60 років), у 2015 році (зменшення ставки єдиного соціального внеску з 40% до 22%) та у 2017 році (більш жорсткі умови призначення пенсій, запровадження гнучкого «коридору» пенсійного віку 60/63/65 років та регулярна щорічна індексація пенсійних виплат).

Основним джерелом доходу більшості пенсіонерів України є солідарна система, але виплат з неї недостатньо, щоб забезпечити гідний рівень життя на пенсії: на 01.01.2019 середня пенсія становила 2 646 грн, або $95 (у 2018 році – 42% чистої середньої заробітної плати, з якої сплачені внески).

У 2004 році набрав чинності Закон України «Про недержавне пенсійне забезпечення». Він дав змогу одержувати додатковий пенсійний дохід за рахунок накопичень у недержавних пенсійних фондах та банківських установах. Станом на 31.12.2018 на ринку працювали 62 НПФ та 22 адміністратори пенсійних фондів. Загальна сума накопичених пенсійних активів становила 2 754,2 млн грн ($100 млн), а це дуже маленькі кошти з розрахунку на одного учасника НПФ – 3 210 грн ($115).

Накопичувальну систему загальнообов’язкового державного пенсійного страхування (2-й рівень) було прийнято на законодавчому рівні у 2003 році, але й досі не запроваджено в Україні. Ідея додати обов’язкову накопичувальну систему до пенсійної системи України знову виникла у 2016–2017 роках, і в липні 2017 року 59 народних депутатів Верховної Ради зареєстрували законопроект № 6677, який передбачає децентралізоване адміністрування пенсійних рахунків учасників 2-го рівня через наявні суб’єкти недержавного пенсійного забезпечення (3-го рівня). У березні 2019 року Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку (НКЦПФР) подала на розгляд Кабінету Міністрів інший законопроект про 2-й рівень. Цей законопроект пропонує централізоване адміністрування та граничний розмір адміністративних і управлінських витрат, але допускає до участі в системі наявні НПФ.

Система недержавного пенсійного забезпечення налічує 855 300 учасників, що становить лише 5% ринку праці в Україні. Більшість (54%) учасників 3-го рівня сконцентровані лише в двох НПФ: у професійному НПФ «Магістраль» Професійної спілки залізничників і транспортних будівельників Державної адміністрації залізничного транспорту України (326 467 осіб, або 38% всіх учасників 3-го рівня, станом на кінець 2018 року) та у відкритому НПФ «Європа» (133 790 осіб, або 16% всіх учасників). На рахунку одного учасника НПФ «Магістраль» в середньому лише 118 грн, а НПФ «Європа» – 215 грн (станом на 31.12.2018).

Системі недержавного пенсійного забезпечення не вдалося залучити велику кількість учасників. Більшість наявних учасників НПФ є працівниками, пенсійні плани яких фінансують їхні роботодавці, і вони зазвичай не звертають значної уваги на власні пенсійні рахунки або на функціонування чи результати діяльності відповідного НПФ.

Станом на 31.12.2018 роботодавці сплатили 91% (1 827,7 млн грн) загальної суми накопичених пенсійних внесків, а решту, 9% (172,8 млн грн), – найняті працівники та приватні підприємці.

За результатами опитування громадської думки, проведеного Проектом USAID «Трансформація фінансового сектору» у 2017 році щодо пенсійної реформи та ставлення до пенсій в Україні, лише близько 6% респондентів вважали себе добре обізнаними стосовно функціонування 3-го рівня, а 34% – дещо знали про таку систему. Більшість (53%) – практично нічого не знали про цю систему. Такий низький рівень обізнаності про недержавне пенсійне забезпечення спостерігався в усіх групах респондентів. Він віддзеркалює відсутність зацікавленості громадян України в заощадженні коштів на пенсію та нестачу успішної рекламної/інформаційної кампанії з боку НПФ.

Загалом українці скептично ставляться до НПФ як засобу пенсійних заощаджень (див. Діаграму). Більш ніж половина (54%) респондентів під час опитування у 2017 році зазначили, що не хотіли б стати учасником таких фондів. Лише 8% опитаних погодилися б сплачувати внески до недержавних пенсійних фондів, за умови отримання податкової пільги на внески. Крім того, лише 18% респондентів погодилися б стати учасниками недержавних пенсійних фондів за умови, якщо й роботодавці будуть сплачувати внески на їхню користь.

Низький рівень зацікавленості в заощадженнях на пенсію є наслідком низьких доходів населення, поганої обізнаності з фінансовими питаннями, загальної недовіри до фінансових установ, відсутності надійних фінансових інструментів для інвестування пенсійних активів НПФ, а також нестачі необхідної інформації.

Детальніше ознайомитися з матеріалом можна
у журналі «Вісник Пенсійного фонду України» № 9, 2019.