ВІСНИК

Пенсійні системи в умовах кризи COVID-19: вплив і міркування при розробці політики

Міжнародний валютний Фонд підготував спеціальну серію публікацій щодо заходів податково-бюджетної політики у відповідь на COVID-19. Сьогодні вашій увазі пропонуємо статтю, яка є частиною цієї серії, підготовлену Департаментом з податково-бюджетних питань для допомоги країнам-членам у подоланні надзвичайної ситуації, пов’язаної з COVID-19. У ній розглядаються питання, на які, в рамках сучасної пенсійної політики, здатна чинити прямий вплив держава.

Економічний спад, спричинений пандемією коронавірусу, призводить до ослаблення попиту на робочу силу, а це, всупереч зусиллям держав щодо збереження робочих місць, тягне за собою не тільки зниження рівня зайнятості, а й скорочення активності. Зокрема, працівники старшого віку, що більш вразливі до коронавірусу, мають досить значні пенсійні права і часто менш схильні повертатися на роботу, можуть припинити трудову діяльність і вийти на пенсію.
Крім потенційного збільшення кількості одержувачів пенсій, держави вводять податкові послаблення, що призводять до зниження надходжень внесків до пенсійної системи. Такі тенденції позначаються як на стійкості, так і на достатності державних витрат на пенсії, а це може призвести до підвищення загального навантаження на бюджет в умовах кризи. Накопичувальні пенсійні системи страждають через кризу, оскільки в умовах падіння прибутковості вартість активів знижується, а низька прибутковість державних боргових інструментів збільшує заявлену вартість їх зобов’язань. Це може породжувати явні бюджетні ризики в разі державних гарантій, а також приховані бюджетні ризики, що виникають внаслідок скорочення приватних пенсій або зростання фінансового навантаження на роботодавців — спонсорів пенсійних планів. У документі розглядається вплив кризи на пенсійні системи і економічну політику, при цьому аналіз обмежується державними пенсійними системами, які переважно є моделями з встановленими виплатами і розподільними за характером фінансування.

ВПЛИВ КРИЗИ НА ПЕНСІЙНІ СИСТЕМИ

Поточна криза впливає на пенсійні системи через кілька каналів. Головні з них:

  • зростаюча ймовірність припинення трудової діяльності працівниками і звернення за пенсійними виплатами; 
  • ситуація на ринку праці, в результаті якої скорочення зайнятості і стагнація або зниження реальної заробітної плати можуть призвести до звуження оподатковуваної бази з податку на прибуток;
  • шокове падіння цін на активи, що може негативно позначитися на балансах накопичувальних пенсійних систем і можливості держави і приватних підприємств, які гарантують пенсійні зобов’язання, підтримувати платоспроможність пенсійних систем з встановленими виплатами в разі несприятливої ситуації.

Пенсійні системи розрізняють за ступенем допустимості таких ризиків і їх розподілу між засновниками і учасниками пенсійних систем. Тяжкість фінансових наслідків і їхній вплив на добробут засновників та учасників пенсійних систем залежить від того, яким було фінансове становище системи до кризи, і від його базових характеристик, таких як:

  • співвідношення активів і зобов’язань (у тому числі розбіжність між ними, що може призвести до дефіциту фінансування);
  • можливості залучення додаткових ресурсів;
  • розподілу ризиків між засновниками та учасниками.

Зокрема,
􀀍- пенсійні моделі з установленими виплатами, у яких зобов’язання не так тісно пов’язані з активами і доходами, більш уразливі, ніж моделі з установленими внесками, у яких зобов’язання зазвичай дорівнюють вартості активів;
􀀍- на відміну від державних систем, приватним пенсійним фондам, як правило, важче залучати кошти або отримувати доступ до додаткових ресурсів;
􀀍- у пенсійних моделях з установленою виплатою ризик зниження надходжень (за рахунок внесків або переведення в готівку інвестованих резервів) щодо зобов’язань несуть засновники (тобто роботодавці, компанії, які надають фінансові послуги, або, як у випадку з державними пенсійними фондами, держава). На відміну від них, у системах з встановленими внесками ризик браку коштів на рахунках майбутніх пенсіонерів несуть самі учасники пенсійних фондів.
Ці характеристики визначають, яким виявиться вплив кризи на пенсійні системи, і види можливих відповідних заходів державної політики.

Економічні кризи можуть підштовхнути працівників до виходу на пенсію достроково та до звернення за допомогою з непрацездатності. У більшості пенсійних систем, що фінансуються за кошти внесків, учасники мають можливість виходити на пенсію до досягнення загальновстановленого пенсійного віку при дотриманні деяких умов. Для отримання пенсії до досягнення встановленого пенсійного віку існують два способи: достроковий вихід на пенсію або отримання довгострокової або постійної допомоги по непрацездатності.
􀁹 Достроковий вихід на пенсію. Умовою отримання пенсії по старості, яка фінансується за рахунок внесків, є досягнення встановленого пенсійного віку і накопичення достатнього стажу. Однак у більшості пенсійних систем, що фінансуються за рахунок внесків, достроковий вихід на пенсію допускається для представників певних професій за умови накопичення тривалого спеціального стажу або за вибором учасника. Згідно з вимогами передової практики, при достроковому виході на пенсію розмір пенсійної виплати повинен знижуватися, щоб забезпечити баланс між теперішньою вартістю очікуваних пенсійних виплат і сукупним обсягом сплачених внесків. У нормативних документах, що регламентують надання соціальних виплат та відображають актуарний нейтралітет2 коригувань, зазвичай міститься вимога про те, щоб при достроковому виході на пенсію з розміру виплати віднімалося від 0,3 до 0,6 відсотка в місяць, а це означає, що розмір виплати в середньому знижується на 3,6–7,2 відсотка за кожен рік дострокового виходу на пенсію. Зниження розміру пенсії може потягти за собою підвищення рівня бідності серед населення літнього віку та потребувати збільшення соціальних трансфертів, оскільки в умовах тривалої кризи втрата роботи, перш за все, загрожує менш кваліфікованим працівникам з більш низькою зарплатою.
Як свідчить минулий досвід, вплив кризових явищ в економіці на схеми виходу на пенсію обумовлений двома факторами: з одного боку, в умовах скорочення пенсійних доходів працівники віддають перевагу збереженню зайнятості якомога довше. З другого боку, у працівників з більш слабкими перспективами працевлаштування, які мають можливість достроково вийти на пенсію, виникає стимул завершити трудову діяльність, замість того, щоб стати безробітними. Сукупний вплив цих факторів залежить від структури пенсійної системи, доступності дострокових пенсій і наявності трансфертів, які допомагають працівникам пережити кризу. Міркування, якими керуються працівники при виході на пенсію — чи то розмір пенсійних доходів, чи то зайнятість — залежать від ефективності державних зусиль щодо збереження попиту на робочу силу з боку роботодавців, відносної важливості пенсійних заощаджень у структурі очікуваних доходів у старості, норм регулювання, що визначають вартість пенсійних заощаджень (тобто наскільки волатильність (мінливість) цін на активи впливає на величину коштів на індивідуальних пенсійних рахунках), а також від наявності та щедрості соціальних трансфертів, які можуть спонукати працівників зберігати економічну активність навіть у періоди зростання безробіття.

Детальніше з матеріалом можна ознайомитися

в журналі “Вісник Пенсійного фонду України” № 9, 2020