ВІСНИК

Принципи та чинники, які варто враховувати при проведенні пенсійної реформи

Пенсійне забезпечення – одна з найбільших проблем політики XXI століття. Сьогодні найпоширенішою у світі формою забезпечення доходів людей літнього віці є державні системи, що діють на засадах солідарності поколінь та колективного фінансування. Не є винятком і Україна, пенсійна система якої вже понад 14 років функціонує за страховими принципами. І весь цей час відбувається процес її трансформації та вдосконалення.
Неабияку роль у проведенні реформ у пенсійній сфері України відіграє Агентство США з міжнародного розвитку (USAID), яке надає не тільки технічну допомогу, але й бере участь у розробці концептуальних документів, мета яких – надання стратегічних і юридичних порад для досягнення стійкої багаторівневої пенсійної системи на основі міжнародного досвіду та зваженого аналізу українських реалій.
У цьому контексті пропонуємо до вашої уваги ключові елементи дослідження та аналізу, виконаних експертами Проекту USAID «Трансформація фінансового сектору» упродовж 2016–2018 років і представлених у звіті «Основні питання реформування пенсійної системи в Україні». В ньому висвітлені основні принципи та міркування, які повинні задавати напрям обговоренню пенсійної реформи в Україні.

Щоб зберегти довіру громадян до системи, зміни, як правило, повинні бути поступовими i допустимими. Такі коригування мають зазвичай параметричний характер, тобто зміни вносяться до системи в цілому, щоб зробити її менш обтяжливою та фінансово стійкою в довгостроковій перспективі.
Це, наприклад, збільшення періоду сплати внесків для набуття права на пенсію, поступове підвищення пенсійного віку, коригування коефіцієнтів заміщення заробітку, які забезпечуються пенсійними виплатами, модифікація підходу до коригування формули розрахунку пенсій тощо.
Пенсійні реформи важкі i непопулярні, проте вони повинні спиратися на основні принципи.
Базову архітектуру пенсійних систем варто розглядати в рамках кількох засадничих питань, зокрема:

– як визначаються пенсійні виплати – системи з визначеними виплатами (ВВ) чи системи з визначеними внесками (ВВн), або гібридні схеми, як, наприклад, умовно-накопичувальні системи (УНС);

–  як фінансуються виплати – повністю або частково на засадах солідарності (за рахунок поточних внесків/податків, чи за рахунок заздалегідь накопичених (капіталізованих) внесків);

– хто здійснює управління системою – державні (урядові) чи приватні установи.
Незалежно від побудови системи, пенсійні виплати – це, по cyтi, вимоги до майбутнього обсягу виробництва. Адже для гідного життя на пенсії людям похилого віку потрібні не паперові гроші самі по собі, а доступні товари (харчування, ліки, одяг…) та послуги (медичні, житлово-комунальні тощо), які виробляє працююче населення.

На сьогодні в усьому світі найпоширенішою формою забезпечення доходів у похилому віці є державні системи, що діють на засадах солідарності поколінь та колективного фінансування. Політика приватизації пенсійного забезпечення, яка в минулому була впроваджена низкою країн, не принесла очікуваних результатів, оскільки не збільшились нi охоплення працівників, нi розмір пенсійних виплат. Системні ризики були перекладені на громадян, а стан бюджетів погіршився. В результаті в низці країн відмовляються від приватизаційних заходів i повертаються до державних солідарних пенсійних систем.
Всесвітня доповідь МОП про соціальний захист за 2017–2019 рік. (ILO World Social Protektion Report 2017–2019)