ПЕНСІЙНИЙ КУР’ЄР

Сатирики кохають всерйоз

Жителі респектабельної Ельміри дивувалися: один із найбагатших підприємців віддавав доньку за простакуватого зайду з Дикого Заходу. Хитрий Джервіс щось знає, припускали вони.

А Джервіс Ленгдон, батько нареченої, справді розгледів у зятеві величезну енергію і цілеспрямованість. Зятя звали Семюель Клеменс — усьому світу він відомий як Марк Твен. 150 років тому він одружився з Олівією Ленгдон. Скільки списів зламали біографи письменника, з’ясовуючи, натхненням чи путами була ця жінка для письменника. Та чи це важливо, якщо ці двоє були щасливі?

Узяв приступом

Влітку 1867 року Марк Твен вирушив у морський круїз Європою: мав написати для американців гумористичні дорожні замітки про «відстале» європейське життя. Йому 32 роки. Коли помер батько, хлопцю було 11, і він, шоста дитина в сім’ї, мусив піти працювати. Семюель був і набірником у друкарні, і добувачем срібла, і капітаном корабля на Місісіпі, і журналістом у провінційних газетах. Не закінчивши школи, наполегливо вчився самотужки. Дотепний, іронічний, він став душею круїзної компанії. Чарльз Ленгдон, син вугільного магната з Ельміри, запрошує його в гості, щоб Твен розважив його хвору сестру. Лише із ввічливості Марк слухає, що Олівії 22 роки і з юності вона дуже хворіє (дослідники припускають, що дівчина мала туберкульоз хребта). Чарльз довірливо показує портрет сестри. Витончені лінії милого личка, глибокий погляд — дівчина мала таку ніжну зовнішність, у ній відчувалося стільки гідності, що у Твена перехопило подих.

Восени він уже сидів поруч з Олівією на літературному вечорі в Нью-Йорку, вимолив дозвіл писати їй в Ельміру, а в грудні приїхав на гостину. Як же вона йому подобалася! Він не міг наговоритися з нею. Ця слабка здоров’ям красуня мала залізну волю: змогла закінчити жіночу семінарію і коледж. Фея, королева, перед якою хочеться стати на коліна…

Ленгдони володіють шахтами й заводами. Вони дуже релігійні й консервативні в дотриманні буржуазних традицій та звичок. Твена запросили як веселуна, а не як рівню. Він мусив знати своє місце.

Молодик просто шокував дам Ельміри: сміється гучно, як ковбой, жестикулює так, що скидає зі столу кавник, носить червоні шкарпетки. Ні, цей чоловік не джентльмен! Та Олівія справді пожвавішала в його товаристві, хоча тримається, як належить строго вихованій панянці: коректно й відсторонено.

Твен признався Чарльзу, що закохався в його сестру. Той миттєво закипів у буржуазному чванстві: як смів цей журналюга закохатися в Олівію? Він мусить негайно покинути їхній дім! Під конвоєм Чарльза Марк їде на вокзал. Однак дорогою екіпаж чомусь перевертається, і Твена викидає на бруківку. Він симулює важкий стан, і Чарльз мусить повертатися додому з ненависним нахабою на руках. А Олівія мусить його доглядати!

Потім Марк і Олівія інтенсивно листувалися. Твен дякує, що вона молиться за нього, каже, що дуже потребує її моральних настанов — одне слово, майстерно пробуджує в дівчині бажання взяти його під своє покровительство. Він сватається й дістає відмову… Тим часом, його книжка «Простаки за кордоном» принесла прибуток. Газети із захватом цитують жарти автора на її презентації, його запрошують читати лекції «про Європу». Буквально впродовж року Твен стає доволі відомим і забезпеченим. Старий Ленгдон, який весь час придивлявся до нього, погоджується на шлюб.

Він позичає нареченому 25 тисяч для придбання паю в солідній газеті, купує молодятам розкішний будинок, коней, карету, наймає слуг: його донька має жити у звичному комфорті. Однак зять мусить розуміти, що надалі саме він відповідає за її добробут.

І Твен сказав собі: якщо для щастя хворобливої Олівії потрібне багатство, він просто зобов’язаний стати багатим. Віднині його девіз такий: головна відповідальність сімейної людини — перед родиною, а не перед суспільством.

Молитва серця

Марк старався: був письменником, журналістом, лектором, редактором газет і видавцем книжок, інвестував у наукові розробки й пускався у фінансові спекуляції. За кілька років Марк і Олівія переїхали в Гартфорд. Тут були зброярні Кольта і заводи тузів машинобудування, найбільші в країні страхові компанії. У Гартфорді жили дуже багаті люди. Твен будує розкішний особняк — 19 кімнат і 4 ванни. Будинок стає одним зі світських та культурних центрів міста. Олівія влаштовує прийоми, звані обіди, бали, опікується дітьми: займається з ними французькою і німецькою, читає книжки, готує вистави. Та найбільше часу вона присвячує чоловіковим справам.

Зазвичай, коли триває інтенсивна робота над рукописом, він сідає за письмовий стіл із самісінького ранку. Ніхто не має права заходити в його кабінет. Після обіду письменник читає родині написане зранку. Потім рукопис потрапляє до Олівії. Доки Твен спілкується з дітьми, вона ретельно вичитує текст. Викреслює з нього окремі слова й абзаци, що можуть шокувати консервативну американську публіку. «Чорту» й «дияволу» не місце на сторінці, вульгарним виразам простого люду також. У чоловікових творах не може бути слів «смердота» чи «тельбух», жінки не можуть пиячити, невінчане кохання має бути засуджено. І жодних нападок на релігію та сімейні цінності. Твори Марка мають бути хоч і сатиричні, проте респектабельні. Інакше їх не куплять порядні джентльмени. Часто Олівія накладає табу на весь рукопис, якщо він здається їй занадто гострим й епатажним. І тоді Твен слухняно ховає його в сейф: жодного твору, який забракувала Олівія, він не опублікував за її життя.

Саме через це деякі біографи Марка Твена кажуть, що Олівія не дала змоги чоловікові вповні реалізувати талант сатирика й викривача суспільних проблем, привчила його до самоцензури. Інші вважають: освічена жінка з тонким смаком якраз і доводила до досконалості його неоковирні начерки, бо чому ж тоді до зустрічі з нею і після її смерті Твен не написав нічого справді вартісного?

Письменник так казав про дружину: вона була «вірним, розважливим і копітким редактором».

Марк був бунтарем, вона шанувала традиції, він був атеїстом, вона беззаперечно вірила в Бога, він був розбишакою, вона прагнула виховати з нього джентльмена й сердилася, коли Твен виходив із дому без рукавичок… Аби догодити їй, він читав обідню молитву і Біблію, старався бути галантним у товаристві. Однак частенько дражнив Олівію: писав, що ходив на концерт у брудному фраці… Він любить гратися з нею. Він просто її кохає.

А вона пам’ятає свою обітницю бути з ним і в радості, і в горі. Коли через надмірні витрати й невдалі бізнесові проєкти над родиною нависає загроза розорення, Олівія без докорів залишає свій розкішний будинок і їде з Марком в Європу — там він зароблятиме лекціями. Коли 1894 року Твен остаточно збанкрутів (лише на розробці новітнього друкарського верстата він втратив понад 200 тисяч!), Олівія разом із ним вирушає в навколосвітнє лекційне турне, щоб заробити на погашення боргів, і роками живе «на колесах». І в листах до родичів жодних скарг — тільки турбота про немолодого й виснаженого працею чоловіка.

1998-го Твен нарешті виплатив борги. Відмовившись раз і назавжди від комерційних оборудок, знову інтенсивно почав писати книжки й статті. Знову розбагатів, купив будинок у Нью-Йорку. Став почесним доктором найпрестижніших світових університетів. В Америці вийшло повне зібрання його творів, журналісти назвали письменника королем літератури, земляки на Місісіпі дали його ім’я пароплаву. Ще на кілька років він забезпечив своїй коханій небувалу розкіш. «У глибині моєї душі тече велике кохання і молитва за той скарб, який мені було передано і який я зобов’язуюся берегти до останніх днів свого життя», — писав він дружині.

А 1904 року хвороби перемогли Олівію — звідтоді у Твена також погіршилося здоров’я. Він за звичкою буває на веселих зібраннях, радіє почестям, подорожує і видає книжки, навіть заводить коханку, однак життя втратило для нього сенс. 1910-го він помирає від серцевого нападу.

**************

Без продовження…

Вони мали четверо дітей. Старший син помер немовлям. Донька Сузі — чудовий голос, безперечний письменницький талант, велика любов і надія батька, померла від менінгіту у 23 роки. Донька Джейн усе життя хворіла на епілепсію, після смерті матері потерпала від психічних розладів, померла у 29 років. Клара, абсолютно безталанна в музиці, хотіла стати піаністкою і гастролювати з концертами. Батько мусив оплачувати її вчителів, наймати оркестри, у яких вона могла б бути солісткою, і співаків, яким би вона акомпанувала. А також відкупатися від її численних коханців, які шантажували Твена розголосом подробиць Клариних походеньок. Письменник неабияк зрадів, коли Клара вийшла заміж за музиканта Осипа Габриловича і нарешті дала спокій коханцям і мріям про сцену. Єдина донька Клари, Ніна, померла від алкоголю й наркотиків. Від кохання Олівії і Марка залишилися тільки книжки…