ВІСНИК
ПЕНСІЙНИЙ КУР’ЄР

В очікуванні десятого мільярда

11 липня – Всесвітній день народонаселення

Учені підрахували: кількість людей на нашій планеті перевищила 7,6 млрд! Здається, ще зовсім недавно, 11 липня 1987 року, ми перетнули рекордні 5 млрд… Що ж буде далі?

Сьогодні в усьому світі не зовсім розуміють, як ставитися до цього явища – радіти чи бити на сполох? І поки деякі фахівці стверджують, що резерви біосфери Землі досить обмежені і той максимум, який зможе витримати наша планета, це тільки 10 млрд, ООН попереджає: до кінця ХХІ століття на Землі проживатиме, ймовірно, 17 млрд людей.

Демографічний стрибок

Важко повірити, але лише два століття тому, 1820 року, на Землі мешкав 1 млрд людей, а щоб наблизитися до наступного етапу приросту населення, тобто до позначки 2 млрд, людству знадобилось аж 107 років!

Що ж відбувається зараз? Адже такого раніше справді ніколи не було. Дві тисячі років тому, тобто на початку нашої ери, на Землі було, смішно сказати, близько 200 млн осіб. До 1000 року кількість збільшилась, але зовсім трішки – до 275 млн. Щоб подвоїти цей показник, знадобилося чимало часу: у середині ХVII століття людей було десь 0,5 млрд.

Потім темпи росту збільшилися. У 1850 році нас було 1,3 млрд, у 1900-му – 1,6 млрд, у 1950-му – 2,5 млрд. А потім людство наче зробило якийсь стрибок до збільшення власного приросту. Лише 20 років знадобилося, щоб наростити черговий мільярд, і 1970 року демографи зафіксували 3,6 млрд землян.

Кажуть, упродовж двох наступних десятиріч темпи зростання населення стабілізувалися: у липні 1987-го нас було 5 млрд, а в жовтні 1999-го, саме напередодні Міленіуму – 6 млрд.

Яблуку ніде впасти

Ще в 1960-х роках швидке зростання населення світу стало предметом занепокоєння Організації Об’єднаних Націй. Незважаючи на відносне зниження темпів, з 2 до 1,3%, у період між 1969-м і 1999 роками абсолютний приріст становив майже 77 млн людей на рік.

95% зростання кількості народонаселення припадає на частку тих країн, що розвиваються. Хоча навіть у таких розвинених державах, як Японія, вже яблуку ніде впасти! Там навіть змушені будувати штучні півострови, на кшталт перуанських плавучих островів з очерету. А на Філіпінах, у столичному місті Маніла, є справжні мікрорайони на кладовищах, а винайм поховального склепу задля проживання в ньому коштує 25 доларів! Кладовища в цій країні – один із засобів розвʼязання проблем демографії… Або ще можна згадати державу Бангладеш, де на території 147,5 тис. квадратних кілометрів (це приблизно як чверть України) туляться аж 168 млн людей…

Кажуть, відмітку 10 млрд людство перетне 2050 року. Великою загадкою є питання, як нагодувати земне народонаселення, що так швидко зростає. Адже сьогодні лише кожен десятий на планеті не бідує.

Депопуляція – ще не вимирання

Але така ситуація, звісно, спостерігається не всюди. Подекуди кількість населення зменшується, зокрема в нашій країні. Здавалося б, чого нам не вистачає для нормального життя? Порівняти, наприклад, Україну з її родючими ґрунтами і державу Сінгапур, у якій люди вимушені вирощувати овочі на дахах хмарочосів – без ґрунту, а корінці капусти й помідорів у таких теплицях поливають спеціальним розчином. І все одно ця країна змушена імпортувати 95% зелені. На чию користь будуть умови? Запитання риторичне.

За оцінкою Державної служби статистики України, на початку 2018 року кількість наявного населення (без урахування тимчасово окупованої території Криму) становила 42 млн 386 тис. осіб. Тобто нас приблизно стільки, як було 1960 року. Чому саме в нашій країні кількість населення невпинно зменшується?

Може, головною проблемою, як дехто твердить, є трудова міграція? Справді, за оцінками дослідників з Австрійської академії наук і Віденського центру Вітгенштейна, починаючи з 1990 року кількість населення у Східній Європі стрімко падає, у Західній – значно збільшується, насамперед завдяки міграції.

Провідна наукова співробітниця Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України Лідія Ткаченко стверджує, що така тенденція справді існує, до того ж не перший рік.

– Україна розташована у східній частині Європи, де втрати населення найбільші. Але в нас така особливість, що кількість населення зменшується не внаслідок міграції, а внаслідок природного руху: у нас помирає людей майже вдвічі більше, ніж народжується. Таку тенденцію ми спостерігаємо протягом останніх 25 років. Вона не може змінитися швидко, на відміну від міграційного руху. Імовірно, ця тенденція в Україні триватиме надалі. Звісно, може бути гірше, але переважно через міграційні сплески.

Якщо Державна служба статистики наводить дані про кількість народжених за період із січня по квітень 2018 року – 110 тис. і кількість померлих за цей час –  203 тис. 594 осіб, про що це може свідчити? Адже різниця, тобто природне скорочення населення, становить 93 тис. 592 людини. Якщо спроєктувати ситуацію на триваліший період, ніж чотири місяці, які висновки можна зробити?

– Таке явище фахівці називають депопуляцією, – констатує Лідія Ткаченко. – Поняття звучить дещо жахливо, але до вимирання населення і зникнення України справа, звісно, не дійде. У нас бували періоди, наприклад, 2011 року, коли різниця між кількістю померлих і народжених була значно меншою. Усе залежатиме від тривалості життя українців. Адже справа не лише в народжуваності. Порівняно з європейськими країнами у нас дуже низька тривалість життя і висока смертність у всіх вікових групах. Наші люди в будь-якому віці мають значно більші ризики померти  – така ситуація ненормальна. Це комплексна проблема, списувати все тільки на медицину не можна. Тут справа і в стані здоров’я, і в поведінці, і в емоційному настрої… Складових дуже багато. Ми не зможемо істотно підвищити народжуваність. Якщо подивитися на найуспішніші країни Європи, то народжуваність там приблизно така сама, як у нас. Тому долати депопуляцію потрібно скороченням смертності.

Усе починається з людини

Справді, демографи стверджують: щоб відновити в Україні 47 млн населення, кожна жінка має народжувати по 2-3 дитини. Але подивіться навкруги, чи має хтось із ваших знайомих і сусідів стільки дітей?

Отож бо. Наразі такого немає у жодній європейській країні. І хоча на заході Європи старіння обумовлене і низькою народжуваністю, і низькою смертністю, у нас причини цього інші.

Подейкують, що збільшення тривалості життя населення України відбудеться внаслідок підвищення економічного розвитку: мовляв, чим багатша людина, тим довше вона живе. Але сподіватися на це, як стверджують фахівці, взагалі не варто.

Директор інституту демографії Елла Лібанова переконана, що насправді люди живуть довше не в багатих країнах, а там, де максимально поширено стандарти здорового способу життя. Тобто людина має не лише знати, як поводитися, яку їжу вживати, як дозувати фізичні навантаження, як працювати й відпочивати, вона має постійно дотримуватися здорового способу життя.

**************

Максимальну кількість населення України було зафіксовано 1993 року – 52,2 млн осіб. Відтоді кількість українців стабільно зменшується. Зокрема, 2017 року народжуваність становила 10,3% (189-те місце у світі), смертність – 14,4% (5-те місце у світі). За показником природного приросту – 0,41% – Україна посідає 220-те місце у світі. Проте в Інституті демографії та соціальних досліджень НАНУ стверджують, що останніми роками демографічні прогнози коригують на користь оптимістичніших варіантів.