ПЕНСІЙНИЙ КУР’ЄР

Як українець кругом світу ходив

Ніжинський шляхтич Юрій Лисянський на вітрильнику «Нева» проклав шлях від Кронштадта до Аляски і Китаю. Це було перше кругосвітнє плавання, яке здійснив українець. Воно тривало з 1803-го по 1806 рік. А 29 березня 1795 року мореплавця прийняв президент США Джордж Вашингтон.

 Звісно, Магеллан своє кругосвітнє плавання здійснив на 300 років раніше; і взагалі, на початок ХІХ століття в океані майже не лишилося невідомих земель, хіба що якась коралова дрібнота. Але прикметно, що в усій Російській імперії, котра 1803 року вперше спромоглася відрядити навколосвітню експедицію, не знайшлося морського офіцера, окрім українця Лисянського, щоб очолити один із двох її кораблів.

 Гардемарин

Юркові було 10 років (він народився 12 квітня 1773-го), коли батько, дворянин з козацької старшини, протоієрей однієї з ніжинських церков, привіз його в Петербург навчатись у Морському кадетському корпусі. За рівнем знань Юрко став другим у рейтингу успішності, а от естонський німець барон Йоганн фон Крузенштерн, з яким Юрко і попливе навколо світу, був у рейтингу тільки 29-м.

…У 15 років мічман Лисянський брав участь у війні зі Швецією. У 18 став лейтенантом, а в 20 років російський уряд відрядив його разом із Крузенштерном і кількома іншими офіцерами на флот Великої Британії проходити стажування. Лисянський воював проти наполеонівської Франції, дістав поранення в абордажній атаці, в одному з походів захворів на жовту лихоманку. Потрапив в Африку та Індію, відвідав численні океанічні острови і, як згадують, удостоївся аудієнції великого Джорджа Вашингтона (президент США планував переманити стажерів з Росії у свій флот). 1799-го імператор Павло знову затіяв війну зі шведами й наказав своїм стажерам повернутися додому. Лисянський отримав чин капітан-лейтенанта і фрегат під свою команду. Знову брав участь у військових операціях, але головна його турбота — переклад з англійської книжки Джона Клерка про тактику і стратегію морських боїв. Адмірал Ушаков вважав цей переклад блискучою роботою. Юркові тільки 30 років, коли за участь у 18 морських військових кампаніях його нагородили золотою шпагою «За хоробрість» і орденом святого Георгія.

На цей час вже було вирішено питання про участь Лисянського в навколосвітній експедиції, що мала прокласти морські шляхи для торгівлі з російською Америкою і Китаєм.

 Через три океани

Упродовж ХVІІІ століття Росія кілька разів планувала таку експедицію, але не мала для цього грошей, моряків, кораблів, учених. Увесь час Росія вела торгівлю з її територіями в Америці (а вони простягались узбережжям Тихого океану від Аляски до Південної Каліфорнії) дуже дорогим способом: товари везли на підводах суходолом через Сибір і Далекий Схід до Охотського моря, а звідти кораблями в Америку. Та на початок ХІХ століття ситуація змінилася: російсько-американська торговельна компанія, акціонерами якої були не лише члени уряду, а й імператор Олександр І з родиною, надала гроші на експедицію. Ініціатором експедиції став Іван Крузенштерн. Барон порекомендував інвесторам Юрія Лисянського як командира другого корабля: мовляв, Юрій Федорович має досвід плавання в океанах, спілкування з тубільцями, він людина ділова, а головне — був у Китаї і знає тамтешні ринки.

Лисянський погодився на пропозицію з умовою: він як капітан корабля матиме повну автономію від Крузенштерна, котрого перевищував у бойовому досвіді й військових чинах.

1802 року саме Лисянського відрядили в Британію придбати кораблі для експедиції. Він перегнав у Росію два шлюпа, і 7 вересня 1803 року «Надія» (3 щогли, 16 гармат, водотоннажність 450 т, екіпаж 75 осіб) і «Нева» (2 щогли, 14 гармат, 370 т, 52 особи) знялися з кронштадтського рейду. У Копенгагені узяли на борт учених — природознавця і астронома, перетнули Атлантику, обігнули Південну Америку; через Тихий океан Крузенштерн подався в Петропавловськ-Камчатський — мав доставити в Японію російського посла, камергера Рєзанова (із нього зробили героя в рок-опері «Юнона і Авось», хоча він провалив свою місію і Крузенштерн мусив тримати пихатого придворного під арештом). А Лисянський попрямував на Аляску.

Зі своїм екіпажем він пробув у колонії понад рік: зібрав хутро на продаж у Китаї, узяв участь у війні проти індіанців-тлінкітів, котрі нападали на колоніальну адміністрацію й грабували факторії, силами команди відбудував російський форт Ново-Архангельськ.

…Забивши хутром трюми, Лисянський з Аляски попрямував у китайське Макао. У свою чергу Крузенштерн, висадивши посольство Рєзанова в Японії, мав зібрати хутра на російському Далекому Сході й також привезти її на продаж у Макао, щоб заробити гроші для російсько-американської компанії. Однак склалось інакше: у Петропавловську-Камчатському мстивий Рєзанов наказав тамтешньому коменданту заарештувати Крузенштерна. Барон мусив буквально тікати з міста, не завантаживши хутро, і в Макао прийшов «порожній». Тож саме завдяки відповідальності Лисянського експедиція досягла комерційної мети: продавши хутро з «Неви», одержала прибуток, що в 600 (!) разів перевищував видатки організаторів експедиції.

Додому обидва кораблі вирушили разом, однак барон постійно хитрував, щоб першим повернутися в Кронштадт і одноосібно здобути лаври океанського переможця. Справа закінчилася тим, що «Нева» і «Надія» поплили нарізно. Лисянський вирішив не заходити дорогою в жоден порт і йти чим швидше на Кронштадт: капітан «Неви» хотів утерти носа баронові. І втер: на кронштадтський рейд у серпні 1806-го він прийшов на два тижні раніше за Крузенштерна. За рекордні для тодішніх вітрильників 142 дні подолав відстань від Південного Китаю до Балтики без пошкоджень і втрат!

 Нагороди і скандали

Російсько-американська компанія та уряд щедро нагородили всіх учасників експедиції, навіть прості матроси одержали довічну пенсію. Лисянський і Крузенштерн стали капітанами І рангу, тобто полковниками, їх нагородили орденами, призначили щорічну пенсію в 3000 рублів, виплатили одноразову премію в 10 тисяч рублів. Але після цього, як кажуть історики, «німецька партія» при царському дворі узяла гору над «українською»: барона Крузенштерна з його придворними зв’язками призначають начальником Морського кадетського корпусу (пізніше він стане адміралом, очільником Російського географічного товариства), казенним коштом видають його книгу про експедицію, барон стрімко робить кар’єру.

У Лисянського все інакше: одразу після експедиції його на три роки відправляють у море командувати загоном військових кораблів (Росія тоді воювала на боці Наполеона проти Британії). Морське міністерство шість разів (!) відмовляло в друкуванні його книжки «Подорож навколо світу на кораблі «Нева» у 1803—1806 роках» (хоча вона містила численні карти морів, островів і узбережжя; Лисянський уточнив картографічні розрахунки Кука й інших мореплавців ХVІІІ століття, виправив 18 помилок тодішньої морської картографії) — мовляв, книжку написано малоросійською говіркою (Крузенштерн, до речі, свою книжку писав рідною йому німецькою мовою — і нічого). Найбільше урядовцям не сподобалося, що Лисянський подав пропозиції щодо поліпшення життя тубільців Аляски: тим самим критикував дії колоніальної адміністрації. Конфлікт спалахнув такий, що 1809 року Лисянський пішов у відставку. На друк книжки він витратив власні кошти, але почалася війна 1812 року з Наполеоном, і зміг розпродати тільки шосту частину тиражу. Тоді Юрій Федорович переклав свою книжку англійською і з великим успіхом видав її в Лондоні. Один примірник зберігається нині в бібліотеці королеви Єлизавети.

Він жив під Петербургом у маєтку дружини Шарлотти Жандр, потім збудував будинок у столиці, виховував сімох дітей. Один із його синів, Платон, став адміралом, саме він у Російській імперії переймався переведенням флоту з вітрильників на пароплави. Деякий час Лисянський намагався займатись операціями з нерухомістю, однак, кажуть, дуже невдало. Помер 1837 року, похований в Олександро-Невській лаврі.

Пам’ятаємо!

Усе? Ні! Минулого року видано книжку Лисянського українською мовою, у музеї рідкісної книги Ніжина вже другий рік діє його кімната-музей, у якій зберігаються матеріали експедиції. У Ніжині зберігся будинок батьків Лисянського і тепер там облаштовують музей мореплавця, окрім того, на честь Лисянського в Україні проводять конкурс морської прози «Мателот».

А ще його ім’ям названо один з Гавайських островів, півострів Охотського моря, мис, протоку й півострів біля узбережжя Аляски — усі об’єкти, які відкрив і вперше описав Юрій Лисянський.