ПЕНСІЙНИЙ КУР’ЄР
ПЕНСІЙНИЙ КУР’ЄР

Завдяки тобі

Два роки тому в Україні започаткували Національну кампанію подяки військовим і ветеранам «Завдяки тобі».

Сьогодні інтерес до ініціативи почав згасати. Тому напередодні Дня захисника Вітчизни ми вирішили нагадати про цей важливий почин, адже українські військові досі захищають наші мирні будні, ризикуючи власним життям. І більше, ніж колись, потребують нашої дяки й підтримки.

Як усе починалося

Ідея проєкту народилася під час акції Free Sentsov Night на підтримку українського режисера і політв’язня Олега Сенцова. Тоді зайшла мова про те, як кожен із нас міг би подякувати людям, завдяки яким ми маємо можливість не знати й не бачити жахіть війни. І військовий репортер Гоша Тихий розповів про ідею жесту вдячності ветеранам, яку виношував у собі певний час і в яку ніхто не вірив. Задум сподобався засновниці Veteran HUB Івоні Костині. Разом вони почали розмірковувати над тим, як можна втілити ідею в життя, адже питання подяки військовим, ветеранам близьке багатьом українцям. Ініціатори проєкту поставили перед собою амбітну мету: зробити подяку військовим, ветеранам і ветеранкам національною традицією.

«Мабуть, це було дуже амбітно, адже традиція формується протягом тривалого часу. Однак, наприклад, на 8 травня багато людей носить мак, а не гвоздики. Тож змінити звичні уявлення про великі події можливо. А отже, це вдасться і нам», — саме так розмірковували ініціатори ідеї.

Поступово до дискусії долучились інші люди, яким було цікаво: команда громадської організації «Побратими», «Суспільне: мовлення», волонтери, творча інтелігенція.

Виходили з того, що більшість людей розповідали, як під час зустрічі з військовими або ветеранами вони опускають очі, тому що не знають, як себе поводити. Просто підійти на вулиці до людини здається нетактовним, немов ти не маєш на те права й не знаєш, чи хоче вона з тобою говорити, у якому вона стані, чи потрібно їй це. Тому вирішили взяти за основу жест, що дає можливість подякувати, не втручаючись в особистий простір.

«Нам знадобився довгий час, щоб прийняти якісь ідеї, що стали основоположними в цьому проєкті. Завжди здавалося, що є краще рішення, проте ми все одно поверталися до того, з чого починали», — розповідала згодом співзасновниця кампанії Івона Костина.

Рука на серці

На розробку жесту пішло близько двох місяців. Обговорювали тисячі версій — від двох пальців до скроні до натягування рюкзака на плече. Аж якось один із ветеранів, знайомих команди, розповів про старий козацький жест, що означає вдячність — долоню, повернуту до серця.

«Факт неможливо перевірити, однак легенда красива. Ми зрозуміли, що це саме той жест, який ми зробили б автоматично в бажанні подякувати комусь», — каже Івона і зазначає, що ще деякий час знадобився, щоб вивчити, якою символікою він супроводжувався та чи не викликає у людей якихось сумнівних асоціацій.

Гасло

У назви проєкту, що стала його гаслом, очікувано були конкуренти. Автори ідеї перебирали всі можливі варіанти, зокрема «Я вдячний тобі», «Дякую за службу», «Дякую за свободу» тощо. Назва «Завдяки тобі» з’явилася неочікувано, а автор, Гоша Тихий, не сприймав її серйозно.

«Він зі скепсисом ставився до неї. Мені довелося зо два тижні переконувати Гошу, що це вдала назва. Потім ми його швидко переключили на пошуки стилістики проєкту, тому креативна енергія Гоші була скерована в інше русло, а назва вже ніби сама по собі стала зрозумілою», — згадує Івона Костина.

Відео

Щоб донести ідею до якомога більшої кількості людей, вирішили зняти відеоролики на основі реальних історій. Усі фотографії, що було представлено в першому ролику, документальні. Усі учасники, які грають ветеранів, ними і є. У першому відео кожна деталь на своєму місці. Кольори підібрано відповідно до символіки соняшника, одного із символів Іловайської трагедії , а головну роль грає координатор проєкту, який був учасником тих подій, Артем Хорунжий.

«Для нас важливо не вигадувати драми на порожньому місці, а розповідати історію такою, якою вона є. Ідеї до нас приходять із різних джерел. Це також дуже чарівна сторона проєкту — ми досліджуємо різні формати, вони не обмежені нічим», — ділиться креаторка і продюсерка Дарія Михайлова.

Щира подяка

Коли відеоролики розлетілися країною, засновники проєкту зрозуміли, наскільки вчасною і вдалою була їхня ідея. Та іноді вони чули й іншу думку: як можна дякувати сторонній, невідомій людині, чи достойна вона, чи заслуговує на подяку.

На таке зауваження автори задуму мали свій аргумент: армія — це такий самий зріз суспільства, як будь-який інший, там є чудові люди, а є й негідники. Це питання особистого відчуття. Якщо хочете подякувати, дякуйте, а ні, то ні.

На жаль, наше суспільство не звикло дякувати. Ми концентруємося на негативі й зазвичай не залишаємо схвальні відгуки. Кампанія «Завдяки тобі» порушила питання не тільки висловлення шани військовим, а й подяки і довіри в суспільстві, надання цінності досвіду іншої людини.

Мабуть, тому, що подяка — це нормальна людська потреба, аналоги кампанії «Завдяки тобі» є в інших країнах світу. Зокрема, у США це традиція вдячності Thank you for your service.

«В Америці, якщо ветеран надягає військову форму, та ще й з нагородами, то він не зможе спокійно пройти по вулиці — його будуть зупиняти, тиснути руку, пригощати, робити подарунки, запрошувати в гості, робити фото. Для нас, звісно, це приклад і те, чого ми хочемо для України», — зазначає Артем Хорунжий.

Чому це важливо

Цей проєкт для всіх — для ветеранів і ветеранок, які повертаються в рідні міста й не відчувають вдячності, для цивільних громадян, що не воюють і не мають такого досвіду, проте мають потребу сказати «дякую».

«Момент емпатії магічний для всіх учасників процесу. Це можливість, незважаючи на контекст, пережити позитивну емоцію, винирнути з болота негатива», — впевнений Артем Хорунжий.

Коли щось болить, люди намагаються знецінити це. Так і з війною. Переважна більшість живе в мирних містах, і війна на них ніяк не впливає. Про неї як не думали, так і не думають, адже набагато простіше робити вигляд, що цього немає. Однак важливо розуміти, що те життя й той мир, які люди мають, не просто даність, це обумовлено певною ціною, іноді людських життів, вважають автори проєкту.

«Не хочеться, щоб люди забували, що війна триває. Якщо зробити вигляд, що її не існує, вона не зникне», — зауважує учасниця проєкту Даша Синельнікова.

«Моя війна почалася восени 2014 року, тоді було дуже багато подяки. Прості люди підходили й вручали пачку цигарок, кошик яблук, по-різному казали «дякую», не завжди матеріально. І це було класною рушійною силою. Ти розумів навіщо, чому, за що, для чого. Ця подяка стояла в повітрі. А зараз її не вистачає», — розповідає Артем Хорунжий.

«Чим би ми всі не займалися, живучи своїм життям у мирних містах, усе це можливо завдяки тим, хто у вирішальну й загрозливу для нашої держави мить зробив вибір і захистив її і всіх нас фізично. Якби не було цих хлопців і дівчат, які зберегли Україну як таку, зараз нам просто не було би про що сперечатися», — ділиться думками Гоша Тихий.

…Наскільки проєкт буде дієвим, сьогодні сказати складно, адже фінансова підтримка для такої ініціативи не остання справа. Однак те, що завдяки проєкту вже започатковано добру традицію, сумнівів не має. І тепер від нас із вами залежить, житиме вона далі чи ні.

************

Зіркова участь

Від військових учасники проєкту знають, що найбільш зворушливими для них є подяки відомих людей, адже приємно почути слова шани від людини, що є взірцем для тебе. Тому в межах проєкту було створено невеликі відео з відомими українцями, які висловлювали свою подяку військовим, ветеранам і ветеранкам і прикладали долоню до серця. Серед них Сергій Жадан, Джамала, Андрій Хливнюк, Майкл Щур, Юрій Макаров, Римма Зюбіна, Фагот, Павло Вржещ та багато інших.