ПЕНСІЙНИЙ КУР’ЄР
ПЕНСІЙНИЙ КУР’ЄР

Зі споживачем — чесно!

Відтепер виробники, імпортери й реалізатори харчової продукції відповідно до стандартів Євросоюзу мають надавати покупцям вичерпні дані про свій товар.

Цього вимагає Закон України «Про інформацію для споживачів щодо харчових продуктів», який запроваджує нові правила їх маркування. Документ, який Верховна Рада ухвалила в грудні 2018 року, нещодавно набув чинності у повному обсязі.

Ми знаємо, як було раніше: виробники зазначали відомості на упаковці для форми — щось дрібнюсінькими буквами про «жири, білки і вуглеводи» і на всяк випадок скрізь штампували «без ГМО». Ну а харчі без упаковки (наприклад, крупу на вагу) взагалі продавали без будь-якої інформації. Фактично, люди мусили купувати продукти наосліп, довіряючи порядності виробників і реалізаторів.

Відтепер покупці зможуть зробити свідомий вибір продукту і не витрачати гроші на низькоякісні чи відверто шкідливі харчі: упаковка, інформаційні стенди (якщо продукт продають без упаковки), реклама міститиме точні й докладні відомості про їх склад, умови зберігання, особливості споживання тощо. Навіть більше, відповідну інформацію друкуватимуть у такий спосіб, щоб люди похилого віку змогли прочитати її навіть без окулярів, і тільки українською мовою (паралельний переклад іноземними мовами дозволено). Щоб виробники не маніпулювали написом «натуральний продукт», у законі чітко визначено, у яких випадках його можна застосовувати, а за порушення вимог закону передбачено фінансове покарання. Щоб реалізатори не перекладали відповідальність на виробників, закон забороняє їм продавати продукти, якщо вони не супроводжуються вичерпною інформацією. Виставив їх на продаж — маєш покарання.

Окремо варто сказати про дуже важливий момент: донедавна виробники любили написати на упаковці фрази на кшталт «сприяє схудненню», «виключає метеоризм» тощо. Ну, а рекламники просто не могли обійтися без таких фраз у своїх акціях. Ці безвідповідальні твердження часто дезорієнтували покупців і вводили їх в оману. Так от, новий закон забороняє вміщувати на упаковці інформацію, у якій продуктам приписують лікувальні властивості.

Обов’язкове в маркуванні

Маркування (тобто опис товару словами, знаками чи символами) має сенс за двох умов: якщо людина може його виразно побачити і якщо може з нього зрозуміти, чи не завдасть продукт шкоди її здоров’ю і життю.

Отже, закон визначив конкретні вимоги до зовнішнього вигляду маркування. Воно має наноситися чітким, розбірливим і контрастним шрифтом (щоб не було, наприклад, жовтих літер на білому фоні). Напис не повинен перекриватися жодними зображеннями чи іншими текстами.

Висота малих літер має бути не менш як 1,2 мм (дотепер 0,8 мм). Якщо упаковка не досягає 80 кв. см, то висота малих літер має бути не меншою за 0,9 мм.

Тепер про обов’язковий зміст маркування. Воно має містити назву продукту й інформацію про його так званий фізичний стан (наприклад, чорнослив в’ялений тощо). Також перелік усіх складових (нарешті покупець зможе дізнатися, чи є м’ясо у напівфабрикатах, які гордо називаються «млинці з м’ясом» або «котлети з курятини» тощо) і поживну цінність продукту. В окремий спосіб (шрифтом, стилем, кольором) має виділятись інформація про інгредієнти, що можуть спричинити алергічні реакції або непереносимість. Інформація про алергени має надаватись і щодо готових страв у закладах громадського харчування, наприклад, спеціальними позначками в меню, як це роблять у країнах Європи. Якщо частка ГМО в продукті перевищує 0,9%, у маркуванні має з’явитися позначка «із ГМО». А от категоричний напис «без ГМО» можна ставити лише за підтвердженої відсутності генетично модифікованих організмів.

Закон передбачає також зазначення докладної інформації щодо умов зберігання продукту: в упаковці і після її відкриття, щодо особливостей його використання тощо. Обов’язковими є і відомості про країну походження продукту, його виробника. Якщо упаковка не перевищує 10 кв. см, обов’язковими для маркування є лише назва продукту, відомості про алергени, кількість і мінімальний термін придатності. Докладнішу інформацію мають надавати покупцеві дрібної упаковки за його запитом.

Натуральність і термін споживання

Щоб унеможливити маніпулювання з боку виробників, новий закон уперше в українській практиці визначив умови застосування слова «натуральний» у позначенні харчового продукту і ароматизаторів. Отже, ароматизатор вважають натуральним, якщо він містить на сто відсотків натуральні ароматичні препарати або речовини (наприклад, запах малини в йогурті досягається завдяки екстракту з натуральної малини, а не хімії). А продукти, особливо молочні, — лише тоді, якщо вони вироблені з природної сировини і не містять штучних складових, барвників, консервантів, підсолоджувачів тощо. Важливим є і спосіб отримання продукту: натуральний має бути вироблено внаслідок фізичної переробки, дії ферментів чи завдяки мікробіологічним процесам (наприклад, натуральна закваска для кефіру) без застосування методів генної інженерії.

Дуже важливою для здоров’я споживача і його гаманця є інформація про термін придатності продукту. Саме тому в законі докладно прописано вимоги до цієї інформації. Ми звикли, що зазвичай на упаковці зазначають кінцевий термін споживання або пишуть «термін зберігання стільки-то годин». Закон запровадив нові терміни. Наприклад, «мінімальний термін придатності харчового продукту» — це дата, до настання якої характеристики харчового продукту залишаються незмінними, тобто відповідають заявленим у маркуванні. Напис «вжити до…» визначає граничний термін (календарну дату) споживання продукту, що через свої мікробіологічні властивості швидко псується. Після спливу цієї дати продукт може становити небезпеку для здоров’я.

Закон також врахував, що чимало продуктів за умов належного зберігання певний час залишаються безпечними для здоров’я і після закінчення мінімального терміну придатності (наприклад, твердий сир, кава тощо). Тож на їх маркуванні можна буде прочитати менш категоричний напис: «Краще спожити до такої-то дати…» Однак коли ця дата мине, відповідний харчовий продукт має бути знято з реалізації.

Часто ми маємо чималий клопіт із терміном придатності та якістю заморожених продуктів: реалізатори можуть морозити рибу, субпродукти, овочі та ягоди по кілька разів, нарощуючи лід шар за шаром. Купуєш заморожене філе, приносиш додому, лід розтанув, і в мисці лишилася жменька рибної жижі: і гроші втрачено, і їсти нічого. Для захисту споживача від такого шахрайства закон зобов’язує зазначати на маркуванні дату і факт заморожування чи розморожування продукту, а головне — загальну масу, наприклад, брикету замороженої печінки і масу безпосередньо шматка печінки, щоб споживач одразу зорієнтувався, чи є під шаром льоду щось їстівне.

***

Закон дав так званим операторам харчового ринку три роки, щоб належним чином реорганізувати свою роботу. Цього часу буде достатньо і для того, щоб допродати продукти з маркуванням старого зразка. Така м’якість врівноважується доволі жорстким покаранням за порушення вимог щодо маркування харчових продуктів. Воно передбачено Законом України «Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров’я та благополуччя тварин».

За неповну інформацію на маркуванні, наприклад, передбачено штраф для юридичних осіб у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, а для фізичних осіб-підприємців — 10 мінімальних зарплат. А от за введення споживачів в оману щодо речовин і продуктів, які спричиняють алергічні реакції чи непереносимість (тобто завдають шкоди здоров’ю), штраф становить 30 мінімальних зарплат для юридичних осіб і 20 — для ФОПів. Розмір мінімальної зарплати поточного року — 4173 грн. От і рахуйте.

P.S. Новий закон є останнім словом в Україні щодо захисту прав споживачів харчових продуктів, проте не взірцевим: у Німеччині, наприклад, на упаковці свинини зазначають навіть… умови тримання свині з характеристикою її кормів.

Пряма мова

Голова Держпродспоживслужби України Володимир Лапа:

«Переконаний, що з ухваленням цього закону в нашій державі буде сформована нова культура інформування споживачів про харчовий продукт. Закон прописує чіткі та зрозумілі правила, які дають нам змогу отримати вичерпну інформацію про харчові продукти й таким чином подбати про своє здоров’я і захистити права».